"Щодо надання інформації на запити Державного департаменту фінансового моніторингу"…
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 25.10.2004 р. N 22-31-186
У Міністерстві юстиції України розглянуто лист Державного департаменту фінансового моніторингу від 13.10.2004 N 4195/30450-4 до листа Національного банку України від 130904 N 48-012/738-9223 щодо надання інформації на запити Державного департаменту фінансового моніторингу, і повідомляється наступне.
Вирішення питання щодо відповідальності фізичних і юридичних осіб, у тому числі банків, за ненадання інформації з питань фінансового моніторингу на запит Державного департаменту фінансового моніторингу залежить від наявності складу відповідного правопорушення.
Так, згідно із статтею 1669 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 2091 Кримінального кодексу України повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу карається штрафом від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стосовно інформації, порушення порядку надання якої тягне за собою згадану вище відповідальність, повідомляємо наступне.
Статтею 13 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" визначено основні завдання спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Одним із цих основних завдань є збір, обробка., аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.
Для реалізації Держфінмоніторингом цієї функції згаданим Законом його наділено відповідними повноваженнями.
Перш за все, слід звернути увагу на те, що подання інформації стосовно операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, є обов’язком суб’єктів первинного фінансового моніторингу, і від неухильного, повного і правильного виконання цієї вимоги залежить ефективність функціонування цілої системи запобігання легалізації злочинних доходів.
Саме тому, статтею 5 Закону встановлено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:
– надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;
– сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;
– надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту.
Крім того, відповідно до частини другої статті 13 Закону Держфінмоніторинг отримує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання на запит інформацію, необхідну для реалізації покладених на нього завдань.
Стаття 14 цього Закону надає Держфінмоніторингу право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію (у тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю), необхідну для виконання покладених на нього завдань.
Що стосується змісту інформації, що повинна подаватися суб’єктом первинного фінансового моніторингу до Уповноваженого органу, то слід зазначити наступне.
На нашу думку, таку інформацію можна поділити на два види: інформація, що подається у зв’язку із здійсненням первинного фінансового моніторингу з ініціативи суб’єкта первинного фінансового моніторингу (абзац четвертий частини першої статті 5, статті 11 та 12 Закону), та інша, додаткова інформація, що надається за запитом Уповноваженого органу (абзаци п’ятий та шостий частини першої статті 5, абзац третій частини другої статті 13 Закону).
Порядок подання інформації, передбаченої статтями 11 та 12 Закону, встановлюється цим Законом, Національним банком України (щодо банків) та Кабінетом Міністрів України (щодо інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу).
Згідно з частиною шостою статті 1 Закону України "Про запобігання легалізації та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" обов’язковий фінансовий моніторинг – це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.
Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 5 Закону України "Про запобігання легалізації та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суб’єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов’язаний, зокрема, надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту.
Таким чином, законодавство передбачає обов’язок банківських установ надавати додаткову інформацію, пов’язану з фінансовими операціями на запит Держфінмоніторингу незалежно від факту віднесення банківською установою операції до такої, що підлягає чи не підлягає фінансовому моніторингу (на підставі наявної у неї інформації) та факту надання чи ненадання цією банківською установою інформації про цю фінансову операцію Держфінмоніторингу (у вигляді повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу) у минулому.
Важливо відзначити і те, що суб’єкти первинного фінансового моніторингу повинні надавати інформацію у випадках і порядку, зазначених вище, і тоді, коли вона становить банківську або комерційну таємницю (статті 5 та 14 Закону), а саме надання інформації не вважається, згідно із статтею 8 Закону розголошенням банківської або комерційної таємниці, і відповідно, не може бути підставою для настання відповідальності за розголошення інформації, що становить таку таємницю.
Щодо повноважень Національного банку України надавати роз’яснення стосовно застосування законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому при вирішенні цього питанні слід виходити із положень відповідних актів, зокрема, Законів України "Про Національний банк України", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про банки і банківську діяльність".
Заступник Міністра
І. І. Ємельянова